Чому сучасні діти нудьгують у школі, мають мало терпіння і реальних друзів – думка психолога

Вікторія Прудей – магістр у галузі професійної терапії в Медичній школі Торонтського університету і бакалавр у галузі кінезіології та охорони здоров’я Йоркського університету. Вона засновник та директор багатопрофільної клініки в Торонто для дітей з поведінковими, соціальними, емоційними та академічними проблемами.

Вікторія, разом з її командою, допомагає сотням сімей по всій Канаді та в усьому світі і часто виступає з лекціями для викладачів, батьків та професіоналів.

Вона вважає, що сучасні школярі емоційно не здатні навчатися, і що цьому сприяє багато чинників.

“Нова українська школа” публікує найголовніші тези з колонки Вікторії на сайті deeprootsathome.com.

Я фізіотерапевтка з роками досвіду роботи з дітьми, батьками і вчителями. Я повністю згодна з твердженням, що наші діти стають усе гіршими і гіршими в багатьох аспектах. Я чую те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Зрозуміло, що завдяки своїй професії я бачу зниження соціальної активності дітей, академічного і емоційного функціонування, а також різке збільшення труднощів у навчанні та інші діагнози.

Найдобрішими намірами, ми, на жаль, змінюємо мозок дітей в неправильному напряму. Ось чому:

Технології

Технології, як безкоштовні послуги няньки – насправді зовсім не безкоштовні. Ми платимо нервовою системою дітей, їхньою увагою і здатністю відкладати задоволення. Порівняно з віртуальною реальністю, щоденне життя – нудне. Після годин віртуальної реальності опрацювання інформації у класах стає все більшим викликом для наших дітей, тому що їхній мозок звик до високих рівнів стимуляції, які дають відеоігри. Це робить їх вразливими до академічних проблем.

Технології також емоційно роз’єднують нас з дітьми. А емоційна чутливість батьків є головним поживним елементом для дитячого мозку.

Діти отримують усе негайно

“Я голодний!” – “Зараз зупинимось, поїмо”, “Мені нудно” – “Ось мій телефон”. Здатність відкласти задоволення – один з ключових факторів майбутнього успіху. Ми маємо найкращі наміри зробити дитину щасливою, але на жаль, робимо її щасливою одразу і нещасною в довгостроковій перспективі. Вміти відкласти задоволення означає вміти працювати в стресових умовах. Наші діти поступово стають менш здатними мати справу з незначними подразниками, що в підсумку стає великою перешкодою їхньому успіху в житті.

Діти керують світом

“Мій син не любить овочі”, “Вона не любить лягати спати рано”, “Він не любить їсти сніданки”… Я чую це від батьків увесь час. Відколи діти кажуть нам, як їх виховувати? Якщо ми віддамо всю ініціативу їм – все, що вони робитимуть – їстимуть макарони з сиром, гратимуть на планшетах і ніколи не лягатимуть спати.

Без необхідних поживних речовин і хорошого сну наші діти приходитимуть до школи роздратованими, виснаженими і неуважними.

Крім того, через вседозволеність у сучасних дітей відсутній концепт “потрібно зробити”. На жаль, щоб досягнути цілей у житті, ми мусимо робити те, що необхідно, а це не завжди збігається з тим, що ми хочемо.

Наприклад, якщо дитина хоче бути студентом вона має вчитися. Щоб бути успішним футболістом – потрібно щодня тренуватися. Наші діти дуже добре знають, що вони хочуть, але важкі періоди роботи, яку “потрібно зробити” – необхідні для досягнення цілі. Якщо дитина цього не вміє – цілі стають недосяжними, а дитина розчарованою.

Безкінечні веселощі

Ми створили для дітей штучний веселий світ, в якому немає нудних моментів. Коли стає тихо, ми біжимо розважати їх знову і знову, інакше відчуваємо, що не виконуємо батьківський обов’язок. Ми живемо в різних світах. У них веселий, у нас – робочий.

Чому діти не допомагають нам на кухні або з пранням? Це монотонна робота, яка тренує мозок працювати під час нудьги. Це той самий м’яз, необхідний, щоб бути здатним до навчання в школі.

Коли на уроці дають завдання писати від руки, відповідь учня зазвичай така: “Я не можу, це надто важко, надто нудно”. Чому? Тому що робочий м’яз не тренується через безкінечні веселощі, він тренується через працю.

Обмежена соціальна взаємодія

Ми всі зайняті, тому даємо дітям гаджети, щоб вони теж ставали зайнятими. Раніше діти грали надворі, де в природному просторі вчились і практикували соціальні навички. На жаль, технології забрали цей час на вулиці. А найбільш успішні люди мають чудові соціальні навички. Це пріоритет.

Тренуй мозок

Ви можете зробити дитину успішною на соціальному емоційному і академічному рівнях, тренуючи її мозок.

1. Обмежте технології і віднайдіть заново емоційний зв’язок з дитиною: здивуйте її квітами, усміхніться, полоскчіть, підкиньте милу записку в наплічник або під подушку, танцюйте разом, влаштуйте бої подушками. Робіть родинні обіди, вечори настільних ігор, ходіть на прогулянки.
2. Тренуйте відтерміноване задоволення:

• змусьте дитину чекати. Це нормально мати періоди часу, коли “мені нудно” – це перший крок до креативу.
• поступово підвищуйте час очікування між “я хочу” і “я отримую”.
• уникайте використання гаджетів у машинах і ресторанах. Натомість вчіть чекати під час розмов та ігор.
• обмежте постійні перекуси.

3. Не бійтеся встановлювати обмеження. Діти потребують обмежень, щоб рости щасливими і здоровими:

• зробіть розклад харчування, сну та часу на використання технологій.
• думайте, що для них добре, а не що вони хочуть чи не хочуть. Вони подякують за це пізніше. Батьківство – складна справа. Ви маєте бути креативними, щоб заохотити дітей робити те, що для них корисно, більшість часу, бо це протилежне до того, що вони хочуть робити.
• дітям потрібні сніданки і корисна їжа, бути надворі і лягати спати в один час, щоб приходити до школи здатними до навчання.
• перетворіть речі, які вони не люблять робити чи пробувати, у веселощі, емоційно стимулювальні ігри.

4. Привчайте свою дитину до монотонної роботи змалку, бо це основа їхньої майбутньої працездатності: привчайте складати білизну, прибирати іграшки, застеляти ліжко. Будьте креативними. Робіть це весело. Так, щоб мозок асоціював роботу з чимось позитивним.
5. Навчайте соціальним навичкам: навчіть їх ділитися, втрачати/вигравати, йти на компроміси, використовуючи “будь ласка” і “дякую”.

10 причин, чому потрібно читати вголос дорослим дітям

Часто батьки чудово розуміють, наскільки важливим є читання вголос маленьким дітям. Більшість матусь і татусів знають, що це допомагає немовлятам, малюкам та дошкільнятам розвивати вміння говорити, розпізнавати літери й слова і, звісно ж, читати самостійно, готуватися до дитячого садка, школи тощо. Проте далеко не всі усвідомлюють, що насправді читати вголос дітям корисно та потрібно навіть тоді, коли вони вже навчилися робити це самостійно. Адже, як показують дослідження, читання вголос дітям старшим (і значно старшим), аніж 5 років покращує їхнє вміння читати та слухати, а також сприяє успіхам у навчанні. Крім того, це справді весело.

…далеко не всі усвідомлюють, що насправді читати вголос дітям корисно та потрібно навіть тоді, коли вони вже навчилися робити це самостійно.

Так, згідно зі звітом «Дитяче та сімейне читання 2016» — національного американського опитування дітей віком 6-17 років та їхніх батьків про ставлення щодо книг та читання, яке проводить найбільше у світі видавництво «Scholastic» — 59% батьків читають уголос дітям від 0 до 5 років, лише 38% читають своїм 5-8-річним дітям, а дітям віком від 9 до 11 років продовжують читати незначні 17%. Водночас більшість дітей віком від 6 до 11 років (і більшість батьків) повідомляють, що насолоджуються читанням вголос. Усі люблять гарні історії, байдуже, у якому вони форматі — паперової книжки, електронної книги, аудіокниги чи подкасту.Та якщо сама лише любов до слухання історій вас не переконує продовжити читати своїм уже майже дорослим дітям, пропонуємо 10 додаткових причин, які сформулювала журналістка й письменниця Рейган МакМагон, а опублікувало видання Common Sense Media.

Читання вголос формує словниковий запас. Під час сторітаймів діти дізнаються (і вчаться розпізнавати та вимовляти) значно більше нових слів, ніж під час звичайного спілкування.

Це покращує розуміння текстів. Коли діти залучені до історії, вони значно глибше її розуміють, адже, читаючи вголос, ви можете перевірити, чи усвідомлює дитина, що відбувається, запитати, що, на її думку, трапиться далі, що вона думає про персонажів тощо.

Позитивні враження та теплі спогади про почуті від когось, кого любиш, історії можуть прищепити любов до читання на все життя. Лауреат Американської літературної премії ПЕН/Фолкнер Том Корагессан Бойл під час виступу на Книжковому фестивалі у Лос-Анджелесі в 2017 році розповів, що навчився читати не в школі, а під час читання вголос разом із мамою — і коли він читає щось зараз, він усе ще чує її голос у голові.

Це дає дітям зразок для наслідування. Діти навчаються спостерігаючи та наслідуючи. Читання вголос дозволяє їм почути, як звучить мова. Ви також можете показати, як аналізувати історію, як з’ясовувати значення слів, використовуючи підказки контексту тощо.

Це покращує вміння слухати. Читання вголос виховує розуміння багатства мови й допомагає дітям навчитися сприймати інформацію на слух.

Це спосіб відкрити класику. Діти можуть бути налякані складною мовою Шекспіра або старомодним стилем Джейн Остін у школі, але в затишній домашній атмосфері ви можете оживити текст, відтворюючи голоси різних персонажів та заповнюючи прогалини в історії.

Це допомагає обговорювати складні проблеми. Діти можуть не сприймати ваші повчальні лекції про те, як варто та як не варто поводитися у різних ситуаціях. А читання історій про героїв, які борються із серйозними проблемами та наслідками своїх вчинків, або зіштовхуються з цькуванням, расизмом, релігійними чи етнічними упередженнями, гендерною дискримінацією тощо, є хорошим способом говорити про складні та актуальні для дітей питання.

Це можливість дослідити жанрове розмаїття. Читання вголос дозволяє батькам познайомити дітей з різними типами книг і розповідей, допомогти їм зрозуміти, які саме їм подобаються найбільше. Крім того, читання книжок різних жанрів розвиває різні види знання. Спробуйте поезію, сатиру, манга й автобіографії.

Це своєрідний портал до інтересів ваших дітей. Читання книжок, які подобаються вашим дітям (науково-фантастичних, фантастичних, містики, трилерів, графічних романів, норвезької міфології — чого завгодно!), дозволяє вам ділитися й спілкуватися з ними на рівних.

Це пробуджує цікавість і спрагу до навчання. Пізнавальна література також гарно читається вголос. Існує чимало дитячих нон-фікшн видань, що є не менш захопливим за художні книжки. А разом із дітьми старшого віку та підлітками можна спробувати читати вголос книжки чи статті журналістів про актуальні світові проблеми і події.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ:

1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що Ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2. Не відволікайтеся на незначні порушення.

3. Дотримуйтеся доброзичливого тону, будьте уважні до кожного учня.

4. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

5.Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти,мали можливість відчути себе лідерами.

7.Не принижуйте учнів, не припускайте образ.

8. Будьте привітними.

9. Діти повинні бути для Вас всі однакові.

10. Не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в класному колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові.

12. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах,якщо є можливість.

13. Хваліть своїх учнів,їм це подобається,навіть за незначний результат.