Інформація для батьків.

Основні засади співпраці батьків та школи

• Пам’ятайте, – ваші діти, наші учні, вчаться не для школи, а для життя.
• Ви  - найближчі друзі ваших дітей. Збережіть в собі добрі почуття, що виявляються в посмішці, теплоті душі.
• Задушевна бесіда, вміння розуміти дитину і розділити з нею біль і радість  кращі за будь-які покарання.
• Не забувайте, що ви виховуєте дитину кожною миттю Вашого життя. Найменшу зміну Вашого тону і поведінки дитина бачить і відчуває.
• Педагоги школи хотіли б бачити в особі кожного з Вас доброзичливого помічника.
• Просимо Вас зі всім, що, можливо, викликає невдоволення у ставленні до Вашої дитини, звертатися до нас. Не існує проблем, які б залишилися невирішеними.

Як домогтись оптимальної швидкості читання дитини в 1 класі?       

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.

2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.

3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».

Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч.

4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.

5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.

7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.

8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.

9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра.

Вихованню любові до читання, розвитку читацьких навичок сприяють конкурси кращих читців, оглядові уроки позакласного читання, колективні відвідування бібліотеки, конкурси ілюстрацій до прочитаних книг, створення «відеофільму» до книги, складання кросвордів, тестів до розповіді, повісті тощо.

Літературні свята, в яких бер

уть участь усі члени родини, мають велике виховне значення.

Оздоровлюємо дітей разом з батьками

Нікого не варто переконувати у тому, що і батьки, і педагоги хочуть бачити дітей здоровими й щасливими. Тому питання взаємозв'язку дошкільного закладу та сім'ї щодо зміцнення здоров'я та забезпечення ефективного фізичного розвитку дитини ніколи не втрачає своєї актуальності, а сьогодні, враховуючи стан здоров'я су​часних дошкільників, набуває ще більшої гостроти. Щоб зберегти та зміцнити здоров'я дитини, дорослі мають:

- створити у дошкільному закладі та сім'ї умови для зміцнення здоров'я і зниження захворюваності дітей — обладнати зони фізич​ної активності, забезпечити раціональний режим дня та повноцінне збалансоване харчування, проводити загартовувальні та загально-зміцнювальні процедури (фізичні вправи, масаж тощо);

- забезпечити кваліфікова​ний медичний нагляд;

- сформувати навички здо​рового способу життя, зокрема — власним прикладом.

Зберегти та зміцнити здоров'я дітей можна лише завдяки спіль​ним зусиллям педагогів і батьків. На жаль, батьки часто не мають достатніх знань про те, що саме слід робити, щоб дитина росла здо​ровою і повноцінно розвивалася. Тому дуже важливо сформувати у них певний рівень довіри до пра​цівників дошкільного закладу як до фахівців, що володіють знаннями і вміннями, яких так бракує батькам. Формування довірчих сто​сунків — складний і тривалий процес. Для того, щоб домогтися єд​ності інтересів та переконань батьків і педагогів, необхідна спеціальна цілеспрямована робота з кожною родиною. При цьому важливо вра​ховувати як характер родини, так і фахо​ві особливості педагогів, які спілкуються з цією родиною.

Основними завданнями, що стоять перед дошкільними закладами у роботі з батьками, є:

-​ вивчення родин дітей;

-​ педагогічне просвітництво батьків;

-​ залучення батьків до активної учас​ті в освітньому процесі;

-​ вивчення та поширення найкращо​го сімейного досвіду з розвитку до​шкільників.

Форми взаємодії дошкільного закладу з родинами:

-​ індивідуальні - вступне анкетування, співбесіди, консультації, відвідування вихованців вдома

-​ наочно-письмові - дошки оголошень, інформаційні листи, тематичні виставки, стенди, родинні газети тощо

-​ групові— консультації, практикуми, гуртки за інтересами, зустрічі з цікавими людьми тощо

-​ колективні —дні відкритих дверей, спільні свята, засідання батьківського комітету

Організація процесу залучення батьків до взаємодії з педагогами

Вивчення досвіду роботи дошкільних навчальних закладів по​казало, що на практиці використовуються в основному стандартні форми роботи з родинами, зокрема:

-​ батьківські збори;

-​ консультування;

-​ дні відкритих дверей;

-​ взаємодія з батьківськими комітетами.

Слід зауважити, що активність батьків стосовно заходів, які про​водить дошкільний заклад, досить низька. Спостерігається також зниження інтересу батьків до інформації психолого-педагогічного характе​ру, навіть за відсутності умінь та навичок з виховання та розвитку дітей. Саме тому роботі з батьками сьогодні слід приділити особливу увагу. Процес залучення батьків до освітнього процесу дошкільного закладу є досить складним і містить такі етапи:

• актуалізація потреб батьків в освіті і розвитку власної ди​тини;

• забезпечення психолого-педагогічної просвіти батьків як замовників освітніх послуг у дошкільному закладі;

• партнерська взаємодія педагогів і батьків на основі гума​нізації відносин, пріоритету загальнолюдських цінностей, особистісно - діяльнісного підходу до організації освітнього процесу з дітьми.

Відтак усі форми роботи з батьками набувають особистісного спрямування і наповнюються новим змістом, а саме:

-​ особистісна орієнтація на дитину;

-​ ділова позиція педагога — поруч із батьками у їхньому ставленні до дитини, до її розвитку з усіма радощами і труд​нощами;

-​ конкретний прикладний характер;

-​ пріоритет розв'язання проблеми, яка стоїть перед батьками найгостріше;

-​ сувора регламентація за часом та спрямування на конкретний очікуваний результат;

-​ психологічний зміст взаємодії.

Умови ефективної взаємодії дошкільного закладу то родини у процесі оздоровлення та фізичного розвитку дітей

Ефективність співпраці батьків і педагогів залежить насамперед від того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Резуль​тат фізичного розвитку і зміцнення здоров'я дітей може бути успіш​ним лише за умови, якщо педагоги і батьки стануть рівноправними партнерами, адже вони виховують тих самих дітей. У основі цього союзу має бути:

-​ єдність прагнень та інтересів, поглядів на освітній процес;

-​ вироблення спільних цілей та завдань;

-​ спільний пошук шляхів досягнення очікуваних результатів.

Щоб досягнути такої єдності, насамперед слід створити відпо​відне інформаційне середовище з питань зміцнення здоров'я та фі​зичного розвитку дошкільників.

Будь-які форми роботи будуть ефективними лише за умови найбільш сприятливогоіндивідуального стилю взаємин з кожною родиною. Дуже важливо, щоб педагоги створювали умови для мак​симального використання потенціалу сімей у процесі розвитку ін​дивідуальності дитини, її інтересів і здібностей. Але найважливішим є створення індивідуальних програм формування та зміцнення здоров'я кожної дитини.

Для реалізації особистісно орієнтованого підходу до зміцнення здоров'я і фізичного розвитку дітей необхідно:

- сформувати банк даних про особливості розвитку та медико - гігієнічних умов життя дитини у сім'ї з метою розроблення індивіду​альних програм фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми;

- розробити індивідуаль​ні програми зміцнення здоров'я кожної дитини і забезпечити їх виконання через взаємодію по​ліклініки, дошкільного закладу та сім'ї;

- розробити гнучкий ре​жим з урахуванням біоритмічниx особливостей кожної дитини;

- узгодити з батькам и індивідуальні програми оздоров​лення, режим та лікувально-профілактичні заходи, які прово​дять у дошкільному закладі;

- надати батькам індивідуальні рекомендації з метою організації щоденної оздоров​чої роботи з дітьми вдома.

Включення батьків у діяльність дошкільного закладу

​ Сьогодні у роботі з родинами вихованців ми часто використову​ємо вираз «включення батьків», тобто залучення їх до активної учас​ті у роботі дошкільного навчального закладу, яка впливає на його функціонування і розвиток. Активна взаємодія педагогів з батьками з метою їх психолого - педагогічної просвіти та безпосередня участь батьків у роботі з дітьми може мати різні форми, зокрема:

​ проведення тренінгів для батьків з метою набуття ними нави​чок використання різних прийомів та методів оздоровлення дітей — фізичних вправ, дихальної гімнастики, масажу, загартовування тощо;

​ навчання батьків окремих нетрадиційних методів оздоров​лення дитячого організму — фіто​терапії, аромотерапії тощо;

​ проведення практикумів для батьків з метою ознайомлення з оздоровчими технологіями;

​ використання інтерактив​них методів роботи з метою за​лучення батьків до фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми — проведення вікторин, фото- та відео- конкурсів на найкращий спортивний куточок у сім'ї, на найцікавішу спортивну чи рухли​ву гру з участю дітей та дорослих членів сім'ї тощо;

​ проведення круглих сто​лів з проблем оздоровлення та фі​зичного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку за участі медичних працівників;

​ проведення днів відкритих дверей, вечорів запитань та відпо​відей з метою ознайомлення батьків з формами фізкультурно-оздо​ровчої роботи у дошкільному закладі;

​ проведення дискусій з елементами практикуму з питань фі​зичного виховання та розвитку дітей;

​ створення та підтримання традицій проведення спільно з бать​ками спортивних змагань, свят, розваг, днів здоров'я тощо;

​ організація спільних з батьками заходів з благоустрою групо​вих кімнат, ігрових і спортивних майданчиків у дошкільному закла​ді — зведення гірок, облаштування бігових доріжок і транспортно-спортивних зон.

Однією з типових проблем роботи з родиною є організація спіль​ної діяльності батьків і дітей з фізичної культури. Тому дуже важливо, щоб педагоги сприяли: створенню у родинах доброзичливих і довірчих стосунків дорослих з дітьми. А це можливо лише за умови організації цікавої спільної діяльності, яку реалізують у різних формах, зокрема:

​ сімейні клуби за інтересами — «Хочеш бути здоровим — за​гартовуйся», «Краса та здоров'я», «У похід — всією сім'єю», «Тато, мама, я — спортивна сім'я» тощо;

​ міні-походи дітей та батьків на природу з метою підвищення рухової активності, удосконалення рухових навичок, розучування нових рухливих ігор;

​ спільна робота дитини з батьками над фотоальбомами «Як ми за​ймаємося фізкультурою», «Ми любимо спорт», «Ми — туристи» тощо;

​ підготовка та проведення усних журналів та фотовиставок на тему «З фізкультурою дружимо», «Спортивне свято нашої сім'ї»;

​ спільна робота батьків, педагогів та дітей з підготовки тема​тичних бесід — «Мої улюблені рухливі ігри», «Ігри маминого і тато​вого дитинства» тощо;

​ за початкування традиції, зокрема «Обмін радісними спога​дами»;

​ спільна діяльність дітей та батьків зі створення фотогазети «Наш вихідний день», «Наш активний відпочинок» тощо;

​ організація тематичних виставок дитячих книжок з фізичної культури та спорту із сімейних бібліотек;

​ виконання домашніх завдань з фізичної культури разом з бать​ками;

​ демонстрація у групі відеозаписів фізкультурних розваг з бать​ками на свіжому повітрі у вихідні дні.

Отже, у результаті активної взаємодії педагогів з родинами ви​хованців у батьків формується розуміння процесів розвитку, які від​буваються з їхньою дитиною. Це дає змогу батькам своєчасно на​дати дітям потрібну допомогу, набагато ефективніше розв'язати завдання, пов'язані зі зміцненням їхнього здоров'я, здійснювати профілактику ранніх відхилень у розвитку дітей. Окрім того, спіль​на діяльність батьків з дітьми протягом дошкільного дитинства спри​яє підвищенню якості освіти та реалізації потенційних можливостей кожної дитини.

Додаток І

Структура інформаційного середовища для батьків і педагогів з питань зміцнення здоров'я та фізичного розвитку дошкільників

Заходи з отримання та надання інформації, необхідної для батьків	Заходи з отримання та надання інформації, необхідної для педагогів
Вивчення стану здоров'я дітей разом зі спеціалістами дитячої поліклініки та батьками відповідно до розроблених критеріїв
Ознайомлення батьків зі змістом та формами фізкультурно-оздоровчої роботи у дошкільному закладі (інформаційний стенд)	Анкетування батьків для вивчення їхніх уявлень про фізичне виховання та розвиток дітей
Консультативна, санітарно-просвітницька та медико-педагогічна допомога сім'ям відповідно до запитів батьків (взаємодія дошкільного навчального закладу з дитячою поліклінікою)	Визначення пріоритетних напрямів з оздоров​лення дітей у дошкільному закладі (басейн, фізіотерапевтичний кабінет, фізкультурна зала, прогулянкові групи тощо) з метою більш повного задоволення запитів батьків
Організація консультативного пункту для батьків у дошкільному закладі для профілактики та корекції ранніх відхилень у стані здоров'я дитини	Відеоспостереження за дітьми на заів5ттях. Використання відеоматеріалу з метою проведення індивідуальних консультацій з батьками, аналізу рухової активності дитини, ступеня розвитку її фізичних якостей та рухового досвіду. Виявлення причин негативних тенденцій та спільний з батьками пошук шляхів їх подолання
Допомога батькам у поповненні сімейної бібліотеки (медик-психологічна література, періодична педагогічна преса) з метою поширення інноваційних підходів до виховання дітей	Відвідування дітей удома з метою вивчення умов для проведення фізкультурно-оздоровчої роботи у сім'ї та визначення шляхів покращення здоров'я кожної дитини
Використання комп'ютерних програм не кшталт «Енциклопедія здоров'я дитини» для задоволення потреб батьків та педагогів в інформації з питань організаціїфізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми
Видання родинних газет та журналів з метою висвітлення та пропагування перспективного сімейного досвіду з фізичного розвитку дітей та розширення уявлень батьків про форми родинного дозвілля

Додаток 2

Питання для бліцопитування педагогів під час семінару-практикуму «Взаємодія з батьками з питань фізичного виховання дітей»

​ Якими методами можна переконати батьків активно брати участь у фізкультурних заходах дошкільного закладу?

​ Як привернути увагу батьків до важливості таких проблем, як:

- раціональний одяг для дитини;

- умови для рухової діяльності у сім'ї;

- організація загартовування;

- сімейні походи на природу у вихідні дні ?

​ Які матеріали з фізкультурно-оздоровчої роботи найдоцільніше помістити до «Бать​ківських куточків» і як їх оформити, щоб було яскраво, зрозуміло та без великих за​трат праці?

​ Чи потрібно складати єдиний план корекційної роботи у дошкільному закладі та сім'ї?

​ Рекомендаціям якого фахівця батьки будуть віддавати перевагу в фізичному вихо​ванні у сім'ї?

​ Які Ви знаєте книги з фізичного виховання дітей, що можуть зацікавити батьків?

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї 

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

​ соціальну - лідерську; 

​ художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

​ психомоторну - спортивні здібності;

​ інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

​ академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

​ творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати	Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору	Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї	Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини	Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів	Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд	Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу	Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення	Створення затишних і безпечних умов для розвитку

              

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1.​ Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2.​ Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3.​ Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

4.​ Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5.​ Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6.​ Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7.​ Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

10 фраз які не можна говорити дитині

Як тільки Типовий Дорослий бачить підходящого дитини, він тут же починає його вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати. Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з нас напоготові.
1. Бачиш, у тебе нічого не виходить - дай я зроблю

Малюк копирсається зі шнурками або намагається застібнути гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром пориви самостійності вичерпаються - навіщо старатися, коли мама все одно свариться? Пізніше мама все одно свариться - уже за несамостійність і бездіяльність. І за звичкою - зробить сама (вирішить задачку, поговорить з учителем, вибере ВНЗ).

"Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів.
2. Візьми, тільки заспокойся

Звичайно, стоїчно витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти. Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамину відмову не варто сприймати всерйоз.
3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєш

Як правило, далі погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви приводять його в замішання.
4. Швидко перестань!

Негайно помовч, зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини, можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - будь-який був би як мінімум ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж ображається, відчуваючи себе абсолютно безправним. І замість того, щоб "припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль.
5. Ти повинен розуміти, що ...

І далі по списку: природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам - допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації - менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати мораль і справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. В цьому випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки, побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його поведінку.
6. Хлопчики (дівчатка) так себе не ведуть!

Дівчинка повинна бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А інакше - будуть кликати тюхтієм або заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, який виріс вже хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу "нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати джинси, коротка стрижка і презирство до "жіночих дурощів".
7. Не переймайся через дурниці

Можливо, це дійсно нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інших, зовсім не безглузді проблеми.
8. Побережи моє здоров'я

А хіба здорову і повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучою і повною сил бабусі? Серце "коле", тиск піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як в казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за звичкою може не звернути уваги.
9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого)

Фраза увазі: були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне - у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду і чергового монстра.
10. У всіх діти як діти, а ти ...

Все не як у людей, горе цибульне, покарання, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застаріли"

10 вчинків, яких учителі очікують від батьків

Якщо у шкільне життя дитини залучені батьки, то її оцінки та емоційний стан вище Як свідчить африканська приказка, «Щоб виховати дитину, потрібне ціле село» («It takes a village to raise a child»). А значить, ми не можемо розраховувати на те, що вчителі самостійно зможуть навчити наших дітей. Результати досліджень доводять, що, якщо у шкільне життя дитини залучені мама й тато, то її оцінки, поведінка й емоційне благополуччя значно вище. Тому, щоби полегшити роботу вчителів, необхідно прислухатись до їхніх побажань, викладених у вигляді десяти рекомендацій. Читайте своїй дитині. «Найбільш важливим аспектом у розвитку дитини, що визначає її подальший успіх у читанні, є те, що батьки читають їй уголос», – заявила в 1985 році Комісія з читання, створена Міністерством освіти США. Візьміть будь-яку книгу і, принаймні, три рази на тиждень читайте її вашому малюку. Так ви пробуджуватимите в дитини любов до читання, яку вона пронесе через усе життя. Познайомтеся з учителем. Необхідно дізнатись, як звуть учителя вашої дитини, оскільки важливо побудувати спілкування з ним на особистих контактах. Спитайте, за допомогою чого йому чи їй більш комфортно спілкуватися з вами, наприклад, телефоном або електронною поштою. Відвідуйте заходи у школі та батьківські збори. Не будьте тими батьками, які з'являються там тільки в конфліктних ситуаціях. Заохочуйте дружбу за межами школи. Навчання у класі найкраще проходить тоді, коли учні діють згуртованою командою. Оскільки в дітей у школі не завжди є можливість добре пізнати один одного й потоваришувати, переконайтеся, що ваша дитина проводить час з однокласниками не тільки у школі – заохочуйте командні ігри та позашкільні заходи. Долучіться до роботи школи. Відвідуйте засідання шкільної ради, приєднаєтесь до батьківського комітету. Якщо ви працюєте, а зустрічі призначаються, як правило, у денний час, поцікавтеся, чи можливо хоча б іноді проводити їх у вечірній час. Пам'ятайте, що ваш голос завжди має значення, адже іноді ви єдині хто виступає на захист вашої дитини. До того ж, коли батьки об'єднуються, вони можуть більш легко й ефективно вплинути на позитивні зміни у школі. Візьміть участь у шкільних заходах. Не пропускайте шкільні події, такі як конкурси талантів, наукові ярмарки, осінній бал та інші. Навіть якщо ваша дитина не грає в команді, чому б вам не відвідати спортивний захід? Тим самим ви посприяєте зміцненню вибраного курсу школи та взаєморозумінню з дочкою чи сином. Ви не тільки допоможете своїй дитині стати успішною у школі, а й отримаєте безцінні спільні переживання та спогади. Перенесіть процес навчання додому. У навчанні завжди є якісь моменти, які залишаються поза увагою дитини під час занять у класі. А ви візьміть і спечіть пиріг і навчіть її основ арифметики вдома. Створіть свій власний конкурс на знання орфографії. У вихідні дні організуйте маленьку подорож, відвідайте музей або океанаріум. Подивіться добрий сімейний фільм. Навчання в сім'ї – це відмінний спосіб закласти основи майбутнього успіху. Значення освіти. Покажіть вашій дитині, що навчання – це пригода довжиною в життя, яка не закінчиться із закінченням школи. Прочитайте книгу, відвідайте заняття, які вас цікавлять і захоплюють. Розкажіть дитині про свій власний досвід навчання, який ви отримали на роботі. Тримайте зв'язок з нею через освітні книги, фільми і телевізійні програми. Не будьте такими терплячими. «Терпіння – це для мучеників», – каже Ліза Холева – співавтор книги «Про що знають вихователі дитячого садку». Якщо ви вдома терпляче потураєте дитині, вона може не впоратися з навчанням під час шкільних занять. Ну а якщо ви берете її із собою на зустріч, то обов'язково прийдіть вчасно, незалежно від того, наскільки сильно її щось захопило. Терпіння до бажань дитини в даному випадку може послужити як погана послуга. Привчіть свою дитину до чистоти та порядку. Напевно, ви зазвичай самі розкладаєте іграшки по полицях? Якщо ваша дитина не привчена прибирати після себе вдома, вона, безсумнівно, буде неохайною й у школі. Навчіть її акуратно розкладати іграшки на свої місця, застилати ліжко, викидати сміття й мити посуд. Коли вона звикне до цього вдома, як до якогось стандарту поведінки, підтримання чистоти на робочому місці у школі не стане для неї чимось трудомістким і складним. Починайте навчання вдома крок за кроком. Коли ви починаєте займатися з дитиною, ведіть себе, як учитель у класі. Переконайтеся, що її увага повністю зосереджена на вас, а потім починайте крок за кроком давати чіткі й точні інструкції. «Важливо стати поруч з вашою дитиною, нахилитись та встановити зоровий контакт», – каже Ліза Холева. Ваш малюк буде вчитися слідувати інструкціям і вже точно не відставатиме у навчанні. Візьміть участь у житті школи, створіть власний процес навчання та проілюструйте мотивацію щодо пізнання на своєму власному прикладі, ви станете неоціненною частиною успіху своєї дитини у школі та за її межами. Учителі будуть вам вдячні, й одного разу в один прекрасний день ваша дитина теж висловить вам найщирішу подяку!

Шість педагогічних прийомів на допомогу батькам

Ви коли-небудь звертали увагу на те, як одночасно 25 старанних учнів схиляються у класі над своїм завданням? І, можливо, задавалися запитанням, як же вчителю це все вдається. Адже іноді, щоби тримати свою дитину під контролем, доводиться прикладати великі зусилля, не кажучи вже про цілий клас дітей. Кращі педагоги використовують маленькі секрети, що перетворюють переповнену аудиторію шалених третьокласників на «м'яку глину» в їхніх руках, і ви теж можете отримати хороший результат у домашніх умовах, застосувавши ті ж хитрощі. Використовуйте преміальну діаграму Розумні вчителі використовують наочні посібники, щоб контролювати й управляти поведінкою дітей. Чи то діаграми попередження або преміальні діаграми, за їх допомогою діти зможуть легко визначити свій статус і використовувати його в якості мотиваційного інструменту, щоб виконувати роботу й добре поводитись у класі. Дженніфер Літтл, учитель початкових класів із 40-річним досвідом роботи, згодна з такою тактикою: «Використовуйте діаграму, щоб винагородити дитину за те, що вона зробила». Подібна схема у вашому власному домі допоможе керувати поведінкою дитини у процесі навчання і навчить важливого принципу: треба попрацювати, щоб отримати бажане. Відгукніться позитивно Ви, імовірно, стикалися з тим, що під час батьківських зборів учитель проявляв до вас особливе ставлення, але ви не єдиний, хто пережив цю мить слави. Хороші вчителі знають, що, щоб домогтись від невгамовних учнів потрібної поведінки, похвала буває більш ефективною, ніж покарання, – це правило, яке відмінно працює й у домашніх умовах. У той час як ви, можливо, будете довго й нудно бурчати із приводу неприбраної кімнати або не зроблених домашніх справ, іноді ефективніше просто заохотити дитину за те, що вже зроблено, навіть якщо це якась дрібниця. Ваша дитина швидко навчиться розпізнавати ті приємні відчуття, які виникають від похвали, і вони будуть тримати її у формі. Очікування кращих результатів Яким чином учителі розкривають у дітях найкраще? Вони не чекають нічого меншого. Коли діти лінуються, їм твердо кажуть, що вчитель очікує від них більшого, ось і все. Таким чином, діти вчаться керувати собою на основі стандарту, установленого шановним учителем. Ви можете зробити те ж саме вдома, орієнтуючись на очікування, а не дисциплінуючи дітей за фактом уже отриманої нехорошої поведінки. Установіть конкретні правила поведінки в побуті й будьте готові дотримуватись усіх обумовлених наслідків за їх недотримання, так ваша дитина переконається, що ви завжди висловлюєтесь по ділу. Персоналізуйте зміст Щоби привернути увагу дітей, професійний репетитор і приватний педагог Арзікі Пеніо використовує персоналізацію. «Хоча зміст завжди повинен перебувати в руслі навчального плану та встановлених стандартів, важливо демонструвати, що запропоновані принципи є важливою частиною повсякденного життя та інтересів учнів, – каже вона. – Наприклад, клас може обчислити середню кількість очок, які отримала улюблена баскетбольна команда за останні п'ять ігор, або порахувати, скільки улюблений баскетболіст забиває м'ячів у середньому в ході однієї гри. І все для того, щоб вивчити тему про середнє арифметичне». Хоча це може здатися складним, але дану хитрість можна використовувати при роботі з поведінкою, роз’яснюючи зрозумілою мовою поняття чесності за допомогою реального досвіду людей, їх прикладів. Втягуйтесь у навчальний процес Звісно, учителі завжди активно залучені в навчальний процес – це їх робота. Але кращі з них точно знають, що за наявності особистої зацікавленості в кожному учні можна якнайшвидше дійти до спільного успіху. Справа ось у чому: звісно, ви особисто зацікавлені у вихованні своєї дитини. Але наскільки насправді ви залучені в цей процес? Чи будете ви бродити Інтернетом, доки ваша дитина сама намагається розібратися і зробити своє завдання з математики? Чи ви поруч плече до плеча з вашою дитиною постараєтесь вивчити цю задачу і відповісти на всі запитання? Залучаючись до шкільних занять вашої дитини, зробивши себе причетним до її навчання, ви завжди будете знати, що вона вивчає, у чому перевершує інших дітей, над чим б'ється і як їй у цьому допомогти. Поєднайте справу й задоволення Справа виховання дитини – це не жарт. Але прислухайтесь до порад розумних учителів і переконайтеся, що це приносить вам задоволення. Наприклад, чи зробите ви звичайну перерву в заняттях, щоби трохи відпочити в тиші, або переключитесь на придумування кумедних жартів чи просто «раптом» поїсте разом з вашою дитиною морозиво, вона неодмінно отримає можливість зв'язати деякі рутинні речі навчання із приємними враженнями та позитивними емоціями. Яким від цього буде бонус? Ви будете почувати себе супербатьком.

ЛЕДАЧА ДИТИНА  Зазвичай з цією проблемою батьки мають справу в 3—4-му класі. Якщо першокласники ще сповнені ентузіазму, то в старших класах багато учнів (здебільшого ті, хто зазнає проблем із навчанням) починають потихеньку розслаблюватися — байдикувати на уроках, забувати записувати домашнє завдання, виконувати його абияк, а то й зовсім не виконувати. При цьому вони можуть докладати значних зусиль для того, щоб приховати результати своїх «навчальних подвигів», — переписувати щоденники з двійками, підроблювати записки від батьків, придумувати неймовірні історії, щоб пояснювати, чому вони не виконали домашнє завдання, проте простий вихід із ситуації — сісти і зробити уроки — для них абсолютно неприйнятний. Що відбувається? Така поведінки зумовлена багатьма причинами. 1. Сприйняття дітьми перебування в школі із цікавої пригоди перетворюється на буденну рутинну працю, і діти просто починають нудьгувати. Зараз у них повинні були б прокинутися допитливість і задоволення від пізнання нового, але чи відбудеться це чи ні — залежить від батьків. Природна, при­роджена допитливість дитини легко задовольняється і згасає. Інтелектуальна праця має стати звичкою — а це можливо лише, за умови якщо дитина бере приклад із батьків. 2. Якщо в початкових класах не були сформовані навички навчання на уроках, виконання домашнього завдання, роботи над помилками, то зараз, коли «навченість» дитини (тобто знання, що здобуті ще до школи) вичерпується, а завдання значно ускладнюються, дитина починає «здаватися». 3. Накопичується несприятливий досвід, вичерпується природжений оптимізм і впевненість у своїх силах. Дитина вирішує, що «не варто старатися, все ж нічого не вийде». 4. Наростає незадоволеність школою, однокласниками, батьками. Діти 9—10 років часто вже достатньою мірою «цивілізовані», щоб передавати свій гнів за допомогою кричання або сліз. Вони винаходять тактику пасивного протесту: «Ви хочете, щоб я у всьому слухався вас, і не прислухаєтеся до моїх прохань і бажань. Добре, тоді я буду ганчірковою лялькою, яка не ворушиться, якщо її не смикнути за мотузочок». Звісно, діти не формулюють це на свідомому рівні, але поводяться саме так. 5. У віці 9—11 років настає фізіологічна «пауза» перед підлітковим періодом. Дитина неначе «застигає», «завмирає», накопичуючи сили для наступних колосальних змін. Якщо на цей період нашаровується значне підвищення навантаження (ускладнення навчальної програми, поява додаткових занять), то дитина просто втомлюється, іноді буквально до знесилля. У такому разі «лінощі» й «неробство» — це просто захисна реакція у відповідь на надмірне навантаження. Що ви можете з цим зробити? 1. Відкрито визнайте відчуття дитини: «Схоже, тобі набридла школа», «Здається, ти відчуваєш сильну образу через те, що тебе скривдила вчителька», «Я бачу, що ти дуже втомилася». Коли дитина відчує вашу підтримку, у неї з'явиться можливість висловити свої негативні відчуття словами, і ви зможете разом пошукати вихід із становища. 2. Розставте межі. «Уроки — це твій обов'язок передусім перед самим собою. Це — твоя робота на майбутнє. Решта часу — у твоєму розпорядженні, і ти самостійно можеш вирішити, як краще його провести». 3. Якщо проблема полягає в тому, що дитина не вміє як слід виконувати завдання, поверніться до розділу 7 і починайте займатися з дитиною як із першокласником, поступово привчаючи її до самостійності. Можливо, вам знадобиться всього декілька тижнів для того, щоб навести лад у зошиті, в щоденнику, а головне — в голові. 4. Більше звертайте уваги на те, що виходить у дитини. Хваліть її, заохочуйте її заняття. Подбайте про те, щоб дитина могла почуватися сильною і компетентною бодай в якійсь галузі області. Наприклад, якщо вона — пристрасний уболівальник «Зеніту», купіть їй фірмову футболку, кепку, м'яч із логотипом команди та ін. Вам це заняття може здаватися повною нісенітницею, але воно може виявитися дуже важливим для самооцінки дитини та її статусу серед однолітків. Що стосується знань, які виходять за межі шкільної програми (наприклад, знання тактики і стратегії гри різних футбольних команд), — то будь-які знання — це добре, якщо дитина навчається систематизувати їх. 5. Знижуйте навантаження, позбавте дитину від тих додаткових занять, які їй не подобаються. Не ставте каверзних запитань на зразок: «Ти ж хочеш ходити на англійську?» Дитина чудово знає, яку відповідь ви сподіваєтесь почути, і з великою вірогідністю захоче вам догодити. Краще скажіть: «Більше ти на англійську ходити не будеш!» — і якщо ці слова викличуть вибух обурення, отже, відвідувати заняття все ж таки варто. Якщо ж дитина з байдужістю знизує плечима: «Ну гаразд», зітхає з полегшенням або з радістю вигукує: «Ура!», отже, з англійською і справді краще почекати. Спробуйте ще раз наступного навчального року і в іншого викладача. 6. Дозвольте дитині у вільний час займатися тим, що їй до впо- доби. Нехай навіть це будуть телевізор або комп'ютерні ігри. Іноді дитині просто необхідно відгородитися від реальності (а нам чудово відомо, наскільки жахливою вона може бути), щоб відпочити і набратися сил. Дуже добре, якщо хтось у сім'ї поділяє інтереси дитини — хай краще дитина грає в комп'ютерні ігри, але в хорошій компанії, ніж вивчає історію мистецтва, але на самотині та вмираючи від нудьги. Мені запам'ятався один епізод із роману Ернеста Хемінгуея «Острови в океані». Син головного героя каже батькові: «Пам'ятаєш, коли мені виповнилося десять років, я читав тільки комікси. Сам не знаю, що на мене тоді найшло. Добре, що через півроку все скінчилося». Батько хлопчика — письменник. Він міг би обуритися через огидні звички сина і серйозно зіпсувати стосунки з ним на довгі роки. Але він цього не зробив. Він терпляче чекав, коли все скінчиться, і зберіг добрі взаємини. А син виріс чудовою та освіченою людиною. 7. Запропонуйте дитині нові заняття замість тих, що їй набридли. Наприклад, замість тієї ж англійської дівчинка може захотіти зайнятися танцями (і не обов'язково бальними), хлопчик — піти до авіамодельного гуртка. Не думайте про те, чи стануть в нагоді ці заняття їм в майбутньому. Коли мені виповнилося 10 років, я попросила батьків записати мене до театральної студії і займалася там три роки. Актрисою я не стала. Що залишилося від цих років? Тільки чудові спогади та усвідомлення того, що я можу виступати на сцені, якщо захочу. А хіба цього замало? 8. Якщо коло інтересів вашої дитини здається вам украй обмеженим, подумайте про своє коло інтересів і занять. Спробуйте самі цікаво проводити вихідні — ходіть на концерти, в музеї, влаштовуйте пікніки, нетривалі подорожі тощо. Не «тягніть» за собою дитину, хай вона сама висловить бажання до вас приєднатися.9. Надайте дитині більшої самостійності. Давайте їй стільки кишенькових грошей, щоб вона могла придбати не тільки ласощі та олівці, але і якийсь одяг або предмети, необхідні для її захоплень. Навчайте її самостійно готувати нескладні страви, пришивати ґудзики, прати одяг (незалежно від того, хлопчик у вас або дівчинка). Хай дитина сама складе план святкування власного дня народження, внесе свої пропозиції щодо того, як вам найцікавіше провести вихідні дні або відпустку. Якщо ви погодилися з її пропозиціями, поцікавтеся, що вона може зробити для здійснення задуманого. Хай сама обере собі обов'язки. Дозволяйте дитині змінювати свої обов'язки раз на 2—3 місяці, щоб домашня робота не ставала каторгою. 10. Починайте готувати дитину до підліткового віку. Знаменитий американський педагог Джеймс Добсон радить батькам звернутися до підлітка з такою промовою. Вам необхідно поговорити з дитиною про її поступове «віддалення» від батьків і родинної оселі, яке її чекає в найближчому майбутньому. Я б запропонував вам побудувати розмову приблизно таким чином: «Поле, ти народився в нашій сім'ї і був спочатку абсолютно безпорадною, залежною від нас дитиною. Поки ти був маленьким, ми з мамою навчали тебе всього, що вважали за потрібне. Але наші взаємини з тобою не завжди будуть такими, як зараз. Мине років десять, і ти, напевно, житимеш окремо від нас, сам станеш заробляти собі на життя, сам будеш приймати рішення. Ти перетворишся на дорослу людину, у тебе буде своя сім'я, про яку ти дбатимеш. Іноді діти дуже поспішають рости — починають приймати рішення, до яких вони ще не готові, — і батькам доводиться їх осаджувати. Інші підлітки хочуть все життя прожити з батьками, їсти й пити за їхній рахунок і при цьому байдикувати. Це призводить до конфліктів у сім'ї, тому що рідні люди починають одне на одного злитися. Для того щоб не було ніяких непорозумінь із цього приводу, необхідно розмовляти та намагатися зрозуміти одне одного. Я хочу, щоб дещо запам'ятав. По-перше, з кожним роком я буду надаватиму тобі все більше свободи. Поки ти живеш у батьківському домі, на деякі речі тобі доведеться зважати, і, напевно, це не завжди буде тобі до душі. Проте ми з мамою поступово дозволятимемо тобі приймати самостійні рішення.  По-друге, чим більше свободи ти матимеш, тим більше у тебе буде й відповідальності. Я сподіваюся, що ти станеш більше дбати про нашу сім'ю і більше заробляти грошей. Така відповідальність допоможе тобі підготуватися до дорослого, самостійного життя. По-третє, якщо ти коли-небудь відчуєш, що ми з мамою поводимось несправедливо щодо тебе, ти можеш прийти до нас і висловити всі свої претензії. Ти можеш говорити відверто, і я обіцяю поставитися до сказаного тобою дуже серйозно. Проте я не терпітиму емоційних зривів. Якщо ти почнеш грюкати дверима та кричати, як робить багато молодих людей, коли вони зляться, то нічого цим не доб'єшся.  По-четверте — і це найголовніше, — пам'ятай, що ми з мамою дуже любимо тебе, і все, що ми для тебе робимо, підпорядковано саме цьому почуттю. Навіть якщо ми з тобою сваритимемося, знай, що наша любов до тебе ніколи й нікуди не зникне.  Я знаю, коли-небудь ти покинеш нас і в нас залишаться тільки приємні спогади про спільно прожиті роки. Тож давай жити як є дина дружна сім'я».  Подібна бесіда повинна хоч би частково згладити протиріччя між батьками й дітьми, які вступають у період юності. Юність дітей може бути спокійною, якщо в сім'ї до неї належним чином підготуються. Ігнорувати наближення цього періоду — те ж що забратися підвісною дорогою на вершину гірськолижного схилу, не знаючи, що робити далі. Спуск вниз на гірських лижах страшний для кожного новачка. Але можна заздалегідь добре потренуватися, ітоді лижник почуватиметься значно впевненіше.   Обміркуйте ці слова, вирішіть, із чим ви згодні, а з чим — ні, подумайте про те, яким ви хотіли б бачити життя поряд із вашою підростаючою дитиною, до яких змін вам обом необхідно підготуватися, розкажіть дитині те, що вважаєте за потрібне, і вислухайте її думку. Також подаруйте їй хорошу книгу, що розповідає про фізіологічні зміни в підлітковому віці. І (авжеж!) про секс. Швидше за все, він (або вона) вже знають про секс багато, тому книга потрібна не стільки для того, щоб просвітити (або «розбестити»), а для того, щоб навести лад у дитини в голові.  Із цього приводу хочу дати вам ще одну маленьку пораду, про яку чомусь зазвичай забувають автори таких книг. Попередьте дитину: «Коли ти чуєш розповіді про секс, багато що може здатися тобі дивним і диким. І це правильно, тому що твоє тіло ще абсолютно не готове до сексу і ти не здатний відчувати те, що відчувають дорослі. Тут усе так само, як і з алкоголем, — для дорослого алкоголь в невеликих дозах приємний, а для дитини це — отрута. Як і багато ліків — вони добре лікують дорослих, але шкідливі для дітей.  Те саме і з сексом. Коли твоє тіло повністю дозріє і в крові буде необхідний рівень гормонів, розмови про секс уже не здаватимуться тобі дивними та дурними. Зазвичай це відбувається в 15—17 років. Але повністю людина готова до сексуального життя приблизно в 18—20 років. Багато хлопців і дівчат починають займатися сексом раніше, але їм зазвичай це приносить мало задоволення, багато страхів та розчарувань». 11. Не забувайте відвідувати лікарів. Іноді постійна втома може бути симптомом хронічного захворювання. Пам'ятка батькам від дитини 1. Не балуйте мене, Ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов'язково мені давати все те, що я вимагаю. Я просто відчуваю Вас. 2. Не бійтеся бути твердим зі мною. Я віддаю перевагу саме такий підхід. Це дозволяє визначити мені своє місце. 3. Не покладайтеся на застосування сили у відносинах зі мною. Це привчить мене до того, що вважатися потрібно лише з силою. 4. НЕ БУДЬТЕ непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує наполегливіше намагатися у всіх випадках залишити останнє слово за собою. 5. Не давайте обіцянок, яких Ви не можете виконати, це може похитнути мою віру в Вас. 6. Не робіть за мене і для мене те, що я в змозі зробити для себе сам, а то у мене увійде в звичку використовувати Вас в якості прислуги. 7. Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більше уваги на Ваше зауваження, якщо Ви скажете мені все спокійно віч-на-віч. 8. Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я вчуся на власному досвіді. 9. Не намагайтеся від мене звільнитися, якщо я ставлю відверті питання. Якщо Ви не будете на них відповідати, Ви побачите, що я перестану задавати Вам питання взагалі і буду шукати інформацію на стороні. 10. І крім того, пам'ятайте, що я люблю Вас, будь ласка, дайте відповідь мені любов'ю.

Copyright MyCorp © 2016

Зробити безкоштовний сайт з uCoz